Есе 2 або чому "Нація українців має подорослішати" або інструкція куди піти тому, хто це радить...

Шановне літературне панство та панянство!

Здається, моє попереднє есе викликало більше шуму, ніж я очікував. Хтось вирішив, що я всерйоз збираюсь робити літературу підручником з дорослості. Ну, звичайно, мої слова прозвучали так, ніби я пропоную в кожну книгу вставляти інструкцію до застосування і прикріпляти копію зразкової моралі. А що, може так і потрібно?

 Зробімо літературу настільки серйозною, щоб читачі боялися навіть перегорнути сторінку без попередньої консультації з психологом або священником.

І знаєте, що найсмішніше? Як тільки я згадав про дорослість, з'явилася ціла армія "фаєрболістів", які вирішили, що настав час перевірити мене на справжність. "А ти можеш кидати фаєрболи?" – питають вони. Ага, ось просто зараз візьму і підпалю вам екран! Але замість цього, краще кину фаєрбол у ваші голови, де він вибухне потужною хвилею... думки! Ось вам справжня магія – коли починаєш думати, а не просто ковтати все підряд.

До речі, про серйозність і літературу. Я вважаю, що вона може бути і серйозною, і розважальною, і навіть трішки шизотеричною. Головне, щоб це викликало емоції, змушувало задуматися. Але якщо ви вже на шизотерику підсіли, то не плутаймо її з магією. Не все, що дивно і незрозуміло – це магія. І точно не кожен, хто говорить про вищі сили, має щось спільне з реальними знаннями.

Ось що мене дійсно зачепило – це ваше обурення моєю серйозністю. Таке враження, що я запропонував зробити всіх серйозними настільки, що нам потрібні будуть спеціальні курси, щоб навчитися, як правильно жити, сміятися та мислити. І знаєте, що? Це було б кумедно! Але, поважне панство митців слова, якщо ви думаєте, що справжня серйозність – це читання всього, що написано, як маніфест, то ви помиляєтесь. Серйозність – це коли ти розумієш, де потрібно зупинитись і почати сміятися з себе, з інших, а іноді навіть з самих принципів серйозності.

А тепер про справжню магію. Що це таке, спитаєте ви? О, це коли ви пишете текст, який змушує людей думати, відчувати, сміятися і злитися водночас. Це коли ви створюєте щось, що відгукується в душі, навіть якщо це відгук – крик обурення. Так, я вивчаю магію, але не ту, де ми літаємо на мітлах і варимо зілля. Я вивчаю магію слова, силу думки, вплив ідей на свідомість. І якщо це викликає у вас бажання надіслати мені запрошення на дуель фаєрболами, то що ж, я готовий. Але спершу зрозуміймо, що справжня магія – це не те що ми бачимо в фільмах, а те, що твориться в наших головах і серцях.

На завершення скажу так: література, як і все інше в житті, має різні обличчя. Вона може бути серйозною, розважальною, магічною чи навіть шизотеричною. Але головне – вона має бути живою, емоційною і чесною. Тому, якщо ви хочете продовжити нашу бесіду, то давайте разом сміятися, думати і розвиватися. І не забудьте, що ваша реакція на цей текст може стати частиною мого наступного есе. Отже, гра почалася – пишіть свої думки, критикуйте, смійтеся, а я, своєю чергою, знайду спосіб з цього всього зробити щось нове і цікаве.

Дякую за увагу, літературні маги і просто любителі подискутувати. І пам'ятайте, що кожне слово може мати магічний вплив, якщо правильно його використовувати!

Коментарі

Популярні публікації

Накипіло так, що не можу мовчати!

Есе до річниці народження. Памʼяті Павла Загребельного "Нація українців має подорослішати"

Перший крок: Вхідні данні про розширення свідомості

Про магів і магуєв

Есе 3. Магія як виклик свідомості: чому фантазія привертає, а реальна магія викликає зневагу?